Такий прогрес росте на світі
І хмарочоси - як гриби.
Але так само, гинуть діти!
І руки влади у крові.
Що Хиросима й Нагасакі,
Вірмени, Грузія, В'єтнам.
Невже цей біль, усім до сраки?
І що росія б'є по нам?
Ніяк не можу я збагнути :
Як можна людяність продать?
Отак у темряву пірнути...
І сина, на війну віддать.
Чужого сина убивати,
Жінок, під небом гвалтувать!
В мені, щось хоче закричати
І стиснув зуби - замовчать...
То що ж прогрес, яка наука,
Зуміє жах цей зупинить?
Невже, за нас, Христова мука
Вам ні про що не говорить?
Духовність треба розвивати -
Ми в ній, такі іще сліпі...
Щоб в кожнім - душу шанувати.
Щоб Цар і Пекар на рівні!
10.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2023
автор: Oleksandr Karmyshev