Я все ж заварюю чай…


Він  не  усміхнений,не  йде  й  нехай,
 Я  все  ж  заварюю  пахучий  чай,
Спитать  чому,  бачиш  ясне  сонце,
Проміння  шле  й    тепло  у  віконце.

Ніби    потрапила  в  ясне    літо,
Н  серці  радість,  у  душі  світло,
Той  день  вчорашній,  смутний    позаду,
Пройдись    любенький  знайди  розраду.

У  садку  нашому,  де  лист  упав,
Весну  згадаєш,  ти  ж    мене  кохав,
А  що  той  колір,  то  ж  на  все  свій  час,
 І  навіть  осінь  не  розлучить  нас.

Хай    сірі  й  тьмяні,  лежать  фарби  ті,
Просить  душа,    будь  поряд  у  житті,
Тріпоче  серце,  тебе  кохаю,
Що  нам  літа,  ти  зайдеш,  я  знаю.

                                                       20.10.2023р    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2023
автор: Ніна Незламна