Стеле осінь пишні килимочки,
Росами їх кропить і дощем,
Туляться листочок до листочка,
Будять у моєму серці щем.
Адже скоро ся краса збідніє,
Засумує синій небокрай,
Марево в долинах засивіє,
Заховає в річці хвилеграй.
Лиш калина буде чепуриться,
Підфарбує щічки ягідкам.
Так дівчата йшли на вечорниці,
Котрих не було без «Гопака».
Осінь я люблю не випадково,
Це пора здобутків і надій.
Коли сонце роси п'є ранкові.
Як такій красі не порадіть!
16.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2023
автор: Ганна Верес