мені лишень обідно що ми не дописали трек
для мене то була як наша спільна дитина
яку абортували або недорозвинули або ще щось, бо по собі я хотіла залишити слід, але на той період я не хотіла займатися тою дитиною, бо не відчувала стану що треба, шукаючи виправдання, але і ти теж не особо хотів. діти гинуть як квіти яким ми теж служимо. жизнь це порочне коло служіння. коли ти поливаєш квіти, ти їй служиш, коли ти кормиш кота, ти йому служиш і це взаємоповорот подій які відбуваються впродовж віків.
значить не така вже і красіва любов в нас з тобою була. переспати без любові не вкусно. віддатися повністю лячно. харашо що ми жили одним моментом, це яскраві спогади на все життя. воно буде бить лопаткою по мені і я буду плакать через трамвай шістьорку в якому їхала до тебе на самий вкусний в світі чай. я плакатиму і сміятимуся бо ми були дикими. по нам дурка плаче)))) я вже сформована структура і ти теж. спогади будуть вирісовуватися дужче і ясніше через багато років бо я ніщо і нікого не забуваю. даже помню своє перше кохання))) і тужу інколи за цим або за тим що було тепло і мило і добре. або райони просто лампові. відчуваю Небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2023
автор: Харрієт