Мене послухай…
О, осінь, люба,ти хочеш щось сказати,
Шурхочеш листям заспокоюєш мене,
Умієш, златом й багрянцем вишивати,
Густим туманом сповивати все земне.
Тебе ж … знаєш…
Це ж вищі сили відзначили дарунком,
Частіш приходиш у нічку зорянисту,
Завжди у згоді із заливним серпанком,
Сипнеш роси на долину трав’янисту.
Ти, як чаклунка…
Враз все засяє, магічно монотонно,
Чарівний ранок до сонечка всміхнеться,
Він тобі вдячний, хоч гляне так безвинно,
Тобі позаздрить – О осінь, все вдається!
А я ж скажу…
О осінь люба… ти хочеш щось сказати,
Знай, що почула, звеш тихо, за собою,
Тебе красуне теж рада зустрічати,
Але пробач, жага стрітися з зимою.
10.10.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2023
автор: Ніна Незламна