Усмішка ця вияснювала світ.
На жаль, її не буде більше поряд.
Комусь замало, раптом, стало горя,
До смерті бо самому — кілька літ.
Від провидіння в нелюда є влада,
На диво, помиляється й воно.
Тож тягне недоцар усіх на дно,
Перетворивши свій народ на стадо.
Таких усмішок винищено тьму,
Як жити далі тут без них, не знаю.
Сум доти пануватиме у Краї,
Допоки зло не кане у пітьму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Патара