Зубатий морок точить душу.
Скриплячий, чорний і твердий.
А я ховатись в ньому мушу,
У царстві болю й самоти.
Тривожне в серці за печаттю
Замкну, закрию, не віддам.
У грудях розпалю багаття,
І закричу, порву з життям.
Мені нічого вже не треба,
Зів'яв надії теплий цвіт.
Розкрию очі світлом в небі,
Покличуть гори у політ.
За вітром кинуся у море,
Пограю хвилями з човном,
Туманом вкриюся прозорим
І буду спати вічним сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Стасієнко Яся