***
Наїжачений ранок зове до бентежних думок,
Труби з цегли димлять, вставши досвіту йдуть роботяги.
На ненависну працю, туди вже покликав гудок,
Серед тирси й мастил гнути спину за марні звитяги.
***
Ріже біль металеву, на думах чавунних, верстат,
Люди-функції нишпорять, гримає зміна лайлива.
Навіть стажу данина - не менше років п'ятьдесят,
Від пліток не спасє, від доносів помийної зливи.
***
Хить замісто любові покличе страждання смолу.
Не очікуй мистецтв серед куп металевого брухту.
По просякнутих шпалах відправлять надію малу.
З давнини ритуали заводу старого не вщухнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2023
автор: Олесь Ефіменко