( Пам'яті Ніни Матвієнко)
Співом райським я проллюся,
Наостанок щирі оплески зірву:
«Ой, летіли дикі гуси,
Ой летіли у неділю дощову…
Впало пір’я на подвір’я –
Закотилось, як повір’я у траву.
Світлі птахи… Прошу вір їм:
Вічно в пісні я своїй тепер живу.
Як постука нічка темна – між зірок я знов.
Адже людям недаремно вік несла любов.»
Ой летіли дикі гуси –
Обіймали крила смутку рідний ліс.
«У серцях людей озвуся…» –
Янголиний голос ніжністю доніс.
Ой летіли в день осінній
Дикі гуси до самотньої верби.
Коло них душа присіла
І молила за Вкраїну без журби.
Ой летіла пташка сива –
Линув сірий клин із нею вдаль.
Про розлуку голосила,
Лився голос – недоторканий кришталь:
« …Як постука нічка темна – між зірок я знов.
Адже людям недаремно вік несла любов.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2023
автор: Білоозерянська Чайка