Коли цикад вечірні струми,
Лоскочуть тіло вух твоє,
Цілуєш ночі теплі струни
Та літо бабине своє.
Розніжено лягаєш доли,
Судин манірний переток,
Малюєш неба перегони
Молочним плином між зірок.
Трава стає поміж тобою,
Настояний сухий дурман,
Пронизує наскрізно скроню
Осінній викритий обман.
У павутину місяць ляже,
Забуде літо крізь імлу,
У темінь оком неосяжним,
Закине срібла царину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: Валерій Лазор