Голівки айстр схилилися в поклоні,
Міленький дощ... спромігся це зробити,
Немов зірки зажурені червоні,
Що намагались смуток загубити.
А поряд жовті, торкаються землі,
Протистояння, все ж не підкоритись,
Щоб не пропасти у холодній імлі,
Та й під промінням сонця залишитись.
Осінній дощ так дрібно- дрібно сіяв,
Сріблясті краплі... соло монотонне,
Він квіточки обожнював, леліяв,
Вже проводжав у зимне царство сонне.
08.10 2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: Ніна Незламна