Колись жила у безкінечній днині:
Без ранків, вечорів, грузьких ночей...
Та й небо жаром вигравало синім
В ожиностиглих кетягах очей.
А сонце возсідало лиш в зеніті
(Без сходу, заходу), вгорі ж бо трон,
Але, на диво, всі були зігріті,
Мене ж одну вело у Вавилон.
Із сонцем грілись в ку́пелі любові
Допоки Хтось не потривожив гонг,
Який розбурхав потойбічну повінь,
А в за́світах чекав на нього Бог,
Щоб СОНЦЕ відібрать у нас обох.
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2023
автор: Chara Vinna