Століття за століттями минають,
Відходять культи в небуття,
Лиш вічно по землі блукає
Людська незмінна глупота.
Щезають з мап країни та народи,
Стають руїнами міста,
Лишень вона нікуди не відходить —
Людська незмінна глупота.
Науки двері відкривають
Шляхи до кращого життя...
Та світом і надалі править
Людська незмінна глупота.
/2023/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2023
автор: Олексій Журавленко