Ти перша з тих,
до скелі хто приковує,
Єдина із небажаних потрібностей.
Говориш
сірих злив німою мовою,
Ув'язнюєш сумління у повинності.
Найглибша із западин підсвідомості,
Найтонша одежина в холод вітряний.
Тобі душа, як розуму наложниця,
Гріхи свої,
терзання,
біль
сповідує.
Найстарша серед істинних натхненностей.
У щирості твоїй немає сумнівів.
Безсонні ночі зібрані на вервиці чуттів таємних.
Творчістю спокутує
Душа
В тобі потребу,
Самотино.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2023
автор: Серафима Пант