*****
Моє серде́нько повне смути,
Бо йде у нас війна,
Якої не повинно бути.
Це кожен добре зна.
Прийшла до нас усіх раптово
Війна – суцільне зло.
Щоб відсіч гідний дать, готово
У нас все не було.
Та рук не склали, не здалися
Ми ворогам своїм,
А всі до бою удалися
Сміливо, щоби їм
Наш край схопити не вдалося,
А нас всіх – підкорить.
Ми синє небо і колосся,
Під ним що майорить,
І далі будем захищати.
В нас рідний край один.
Це Україна – наша мати.
Вона – дочка, я – син
Її. Її усі ми – діти.
Ми разом всі – сім’я.
Час прийде. Будемо радіти
І він, й вона, ти, я
Тій перемозі, що здобудем
У цій страшній війні.
Її лиш згадувати будем,
У мирі жити. Дні
Ці світлі прийдуть в нас, настануть,
Як дні війни минуть,
Неначе білий сніг, розтануть,
У прірву упадуть
І більш не вернуться повіки.
Мир прийде в рідний край
Наш і залишиться навіки,
Війні поклавши край.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Євген Ковальчук