Під звуки вітру заблукала у думках,
Напевно вирушать із блиском у очах,
Та враз відчула,я гучне серцебиття,
Чи жалість викличу в осені й співчуття?
Скажу іти, нема бажання з тобою,
Хоч ти й барвиста під срібною росою,
У смутку я, тремтять вії під сльозою,
Попри усе, не порву зв’язок з весною.
В душі плекаю, по життєвій стежині,
Їй завжди рада, мов маленькій дитині,
Від тебе осінь, я візьму в подарунок,
Довгоочікуваний пахучий трунок.
Який придасть, мені сил прожити зиму,
Я відчайдушно знаходитиму риму,
Завдяки Музі, вкотре досягну вершин,
Про світ чудовий, знов писатиму вірші.
Тож осінь люба, у позолоті, браво!
Придай натхнення, свою продовжу справу,
Дай Бог дожити із світлими думками,
Щоб позабули, про жах й війну ми з вами.
28.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Ніна Незламна