Коли бджоли дзвенять понад вишнями,
Білий полудень не поспіша, -
Оживають надії давнішні,
Наче знов народилась душа.
І таке вже навколо пожвавлення, -
Буде так, - як я долю назву.
Мить щаслива відчується загодя, -
Біля тебе я знов оживу.
При тобі, наче в серці віддушина,
Та надихатися б про запас, -
Коли час навернеться задушливий,
Певен я, - і це пройде в свій час.
Та невже з ним і пройде безславно
Пік життя, - час невпинний проб'є!
Заживають синці, свіжі рани, -
Світ диктує мені знов своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2023
автор: Рунельо Вахейко