Вона мотає на пальці тонке осіннє проміння,
В'язатиме з нього светра і він зігріватиме в холод.
Тишу порушує різко кленового листя тремтіння,
Яке у душі лишає який незбагнений солод.
Думками летить до нього, у їхню спільну оселю,
Де ліжко самотньо - холодне і книги на підвіконні .
Віршами розпише стіни , прикрасить зірками стелю,
Пектиме на кухні кекси якісь безквітно - лимонні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2023
автор: Malunka