Дніпро сіяв,
І дівчинка сміялась.
Я здалека дивилася на них,
розливом барв мінливих милувалась,
і грою цяток,
Сонячних, живих.
Продовжити хотілось мить жадану,
як раптом хочеться нам восени,
Щоб грім весінній загримів порану,
Щоб сяяла веселка з вишини,
Щоб сад у росах,
Як в сльозах щасливих,
Зір засліпив
І дихав чаром див...
Ні, не забуть Шевченка верби й ниви
І як його Дніпро тоді світив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2023
автор: Рясна Морва