Двохсотий? Трьохсотий? Живий чи загинув?
Чекає. Не знає — вдова чи дружина?
В руці телефон, а на грудях дитя,
Сирени боїться. Біжить в укриття.
Стирає коліна в молитві про звістку,
Три дні і три ночі — секунди як вічність.
В сирому підвалі налякані всі
Боїться здуріти, гримить звідусіль.
І поглядом никає в закуток кожний,
Відшукує рідного в постатях схожих.
Кортить подивитись, чи ціле житло,
Крізь люди і речі іде напролом,
Дитина не плаче, немов розуміє,
“Вціліла хатина!” – за ледь не зомліє.
Мобільний старенький мерèжу зловив:
Прийшла СМС-ка: “Відбились! Живий!”
І ще один ранок в тривозі зустрітий.
І ще один бій НИМИ РАЗОМ відбитий.
Бо кожен Герой, що боронить країну
За янгола має кохану дружину,
Яка щиро вірить й чиї молитви
З лап смерті його виривають живим!
©Н. Хаммоуда
24.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Наталя Хаммоуда