Скотився день в поділ імлистий ночі,
Тужливо десь озвалася сова.
Вона засуджує також російський злочин,
Котрий смертями землю засіва:
«Нема й не буде зроду оправдання
Тому, хто руку на життя підняв
І розбудив гірке людське ридання.
За це його поплатиться й рідня.
Допоки світ не спинить темні сили,
Що здатні війни знов провокувать,
Оплакувати буде мати сина,
Який свободу заходивсь кувать.
Мудрійте ж, люди! Досить воювати!
Чи ж мало місця вже на цій Землі?
На зло не можна очі закривати.
Прокляття жде отих, що у кремлі!»
12.09.2023
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2023
автор: Ганна Верес