Ось промінь сонця посміхнувся.
Танцює весело роса.
Шахтарський край уже проснувся.
И ллються горлиць голоси.
Ніщо покою не грозило.
Здавалось вічним буде мир.
Потрібні в праці тільки сили.
Борьба - спортивний лиш турнір.
Та застогнала Україна
Від пуль проклятої війни.
Снаряди, вслід за ними міни
Луги курочут і лани.
І тут без роздумів, вагання
Враз піднялися горняки.
Не для звання, не для регалій,
За рідні землі мужики.
Шахтарські каски положили
З повагою тихенько вбік.
Для бою каски всі наділи...
Тепер з них кожен - захисник.
Недавно зовсім з анекдотом ходили з гумором в забій.
Тепер герої -патріоти
Пішли за Україну в бій.
Живими всіх ждемо додому.
Їм не зламати шахтаря.
Бог допоможе. Це відомо.
І зійде з ПЕРЕМОГОЮ ЗОРЯ!
Та душу рве нестерпним болем.
Загиблим не вернуть життя.
У нашій пам'яті герої
Навік! А рідним - співчуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2023
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук