кра-по-чка-кра-по-чка

Є  така  невинна  гра  розуму  -  відшукувати  закономірності  у  зовні  безладних,  апріорі  випадкових  комбінаціях  символів  -  літер,  цифр,  танцюючих  чоловічків,  прапорців,  геометричних  фігур,  тощо.  Іншими  словами,  видобувати  сенс  із  хаосу  -  не  факт,  що  він  там  є,  але  й  не  факт,  що  ні  -  особливо,  якщо  закономірність  або  узор  впадає  в  око.  Це  може  бути  певне  послання,  можливо,  зашифроване.

Наприклад,  дощ  -  як  відомо,  дощ  змиває  сліди  інших,  натомість  лишає  свої,  не  скрізь,  лиш  подекуди,  такі  собі  ланцюжки  мініатюрних  заглиблень  під  стріхами,  лавами  та  підвіконнями.  В  мене  ціла  течка  фото  тих  слідів  -  чомусь  не  можу  оминути,  подивлюсь-подивлюсь,  та  сфотографую,  а  потім  розглядаю  на  дозвіллі.  Якщо  це  код,  то  особливий:  всі  його  символи  однакові,  крапки.  А  який  код  використовує  крапки?  -  першою  спадає  на  думку  азбука  Морзе-Вейла,  в  якій  деякі  літери  позначені  самими  лиш  крапками:

.  .  .  .  h  або  х
.  .  .  s  або  с
.  е  або  е
.  .  .  .  .  5
.  .  .  .  .  .  крапка  (.).

Але  в  такому  посланні  якщо  і  є  сенс,  то  лиш  той,  який  ти  сам  або  за  допомогою  певного  суперкомп'ютера  створиш  з  такого  обмеженого  набору  символів.

Та  це  ще  не  все  про  Морзе  та  дощ.  Для  вивчення  цієї  абетки  використовують  так  звані  наспіви,  слоформи,  які  допомагають  запам'ятати  ритмічну  структуру  символів.  Наприклад,  наша  унікальна  літера  ї  (.  _  _  _  .)  наспівується  як  "ї-їїї-неее-мааа-є"  (о,  в  нас  навіть  морзянка  співає  про  кохання,  хоча  може  це  лиш  синонім  "ушла  на  базу").  Якщо  тлумачити  абетку  дощу  не  через  абетку  Морзе,  а  через  оті  наспіви,  з'являються  цікаві  варіанти  -  вони  чудово  відтворюють  монотоність  дощової  пісенькі,  і  те  єдине  слово,  яке  ви  в  неї  вкладете,  таки  надає  їй  сенс  -  і  кожному  свій:

.  .  .  .  .  п'я-ти-кут-ни-ки
.  .  .  .  хо-ло-до-чок
.  .  .  са-мо-кат

А  може,  дощ  читається  і  наспівується  так,  як  пишеться,  як  лунає  і  передається  абеткою  Морзе:  .  .  .  .  .  .    кра-по-чка-кра-по-чка.  Й  справді,  погляньте  на  ті  сліди:  кра-по-чка-кра-по-чка  кра-по-чка-кра-по-чка  кра-по-чка-кра-по-чка...

А  може,  це  все  -  просто  помилка.  Це  .  .  .  .  .  .  .  .  -  вісім  крапок,  наспівується  "шість-на-ві-сім-со-рок-ві-сім".

...та  для  розуму  і  помилка  теж  має  сенс.

IX.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2023
автор: Максим Тарасівський