Над шелюгою – зграя птахів, тихе плесо.
Вечірні зорі палять виднокіл.
Сріблястий кетяг верболозу душу пестить,
красою сонцесяйною деньків.
Манливі затінки… Коли спадає спека,
Дзвенить у вусі тиша – не зітхне.
Стрибає риба в безголоссі недалеко,
дає поету поштовх для натхнень.
Природи теплий спокій – незбагненно близько,
прозаїк же – емоцій вир здійняв:
У щирих повістях малює Чабанівський
дорогу щастя й самопізнання.
Авжеж, бувають надскладні шляхи додому,
Збагни мораль життєвих ти боїв,
уроки мудрості вбери у підсвідомість:
себе шукай у коренях своїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2023
автор: Білоозерянська Чайка