Розлучимося ми з війною,
Коли уся вона пройде́,
Як пролетить вона стрілою,
Хоча вона уже і йде
Не дні, не тижні… Та минеться
Війна страшная ця у нас,
І світла доля посміхнеться
Всім нам. Її настане час,
Який у нас тривати буде
Не день, не рік, а цілий вік,
Як перемогу все ж здобуде
Наш край. Тоді війни повік
Уже не буде. Будем жити
У мирі й злагоді всі ми
Й не будемо весь час тужити
В обіймах крижаних пітьми
Війни, що нині в нас триває
І серце, й душу розрива,
В них світлі почуття вбиває
Без краплі співчуття. Жива
Душа у кожнім з нас жадає
Лиш злагоди, а не війни,
З якою лиш украй страждає.
Тривають війни з давнини,
Бо люди ж їх і спричиняють,
Але є й інші люди ті,
Які війну цю зупиняють,
Бо прагнуть у своїм житті
На світі цім у мирі жити,
А не з війною повсякчас
Лиш болісно в душі тужити,
Допоки їх не пройде час.
Розлучимося ми з війною.
І сонце миру заблищить
І буде гріти нас собою
Життя кожнісінькую мить.
Євген Ковальчук, 12. 09. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: Євген Ковальчук