*****
Ну, нащо ви мені? Скажіть,
Гіркі жалі-печалі.
Із серденька мого ідіть
Кудись в безкрайні далі.
Ви не достойні в ньому жить.
Забудьте ви про нього.
Я з вами ж буду лиш тужить
Впродовж життя свойого.
Життя ж бо надане мені,
Не щоб весь вік тужити
У любій, рідній стороні,
А щоб щасливо жити.
Із вами ж я на світі жить
У щасті та у згоді
Повік не буду, лиш щомить
Страждатиму, та й годі.
Але я народивсь на світ
Ніяк не для страждання –
Щоб світлі в серці, наче квіт,
Буяли почування,
Аби не просто так я жив
На світі цім земному,
А щоб на благо лиш служив
Завжди усім і всьому.
У цьому й полягає суть
Всього життя людського.
На світі цім лиш ті живуть,
Що вносять щось у нього,
Аби поліпшити його,
Аби свій слід лишити,
Аби впродовж життя всього
На нім й нащадкам жити
Прийшлось не в горі та біді,
Ненависті й напасті,
А щоб вони жили тоді
Завжди в любові й щасті.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Євген Ковальчук