Ця осінь впаде під ноги рожевим гроном,
Потрісканим в вільгості вересня виноградом.
І станеться жовтень прадавнім отим законом,
І станеться слово шумливим пожовклим садом.
І станеться діло, і зміями ляжуть лози,
Сплетуться тілами з сиренним тривожним гулом.
І пройдуть над нами ракети і пізні грози.
І прийде спокута за прісно і за минуле.
І прийде, вплететься дощами сирими в коси,
Зашепче на вушко спокусу сліпців та дурнів,
І зорі впадуть снарядами у покоси,
І шпальти газетні розвіють останній сумнів,
Що можна не чути, не бачити, відболіти,
Що можна закрити очі і якось буде…
Ця осінь впаде під ноги і стане світом.
Скривавленим світом, розстріляним просто в груди.
____________________________________
[i]Минулорічне. Досі не можу зрозуміти, подобається він мені чи ні, але, певно, залишитися в столі таки не заслуговує.
Фото — Eriks Abzinovs[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Marika