А я дістануся до Вас думкою,
тремтінням листя і вітру дотиком.
Місяцепроменем – хоч і в сум комусь –
Проникну в устрій чужий (укотре-то!)
І Ви угледите тінь, що злинула
у згаслі спогади, ген, за вигоном.
Там паленіли вогні калинові –
бо незітліла любов не вигорить.
Імлу сльозливу проб’є рум’янцями:
поверне втрачене двома – Мідна нам.
Бо незбагненно важкі дистанції
корисні справді для душ споріднених.
Мрійливий вітер війне парфумами…
(листками пахне, у дощ обвислими!)
Назустріч пара іде задумана –
тією стежкою, що намислили….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2023
автор: Білоозерянська Чайка