Несуть на крилах Силу Булові!

І  знову  мені  сниться  дім  рідний
І  батько  й  мама  і  чарівна  птиця.
Що  прилетіла  мов  з  дитячих  мрій
І  хоче  з  рук  рідних  води  напиться

А  може  то  й  не  роси,  не  вода..
А  сльози  неньки,  батькова  сльозина..
Все  випий,  пташе,  душе  золота!
Аби  не  плакала  вже  більше  Україна!

І  випив  птах  і  запалав  умить
І  попелом  осипався  в  долоні
Та  теплий  дощ  грозою  оживив
Злетіла  птаха,  тільки  сиві  скроні.
В  батьків..

Тримайся,  мамо,  буде  знов  весна
Не  поспішай  сивіти,  крила  не  згорають!
Дивись,  у  вирії  над  нашим  отчим  раєм
Знов    душі,  вольні,  праводою    живі,        
Соколи  з  вирію,  додому  повертають!
Несуть  на  крилах  Силу  Булові!
Всміхнися,  мамо  діти  всі  живі!
Живі  всі  ті,    хто  правду  в  серці  мають!
Ан  Буреєва-Сетфко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)