* * *
Лиш з нею він був собою,
Лиш з нею літав душею.
Хоч час повінчав з війною,
Її називав СВОЄЮ.
Безбожно і так пропащо,
Кохав він її без тями.
Вона його - теж. Й нізащо
Не стануть для світу снами.
Тож хай розійдуться хмари!
Тож хай не лякає смуток.
Не стишує їх удари
Ця тиша земельних грудок...
© Женьшень
09.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2023
автор: Женьшень