( пісня )
І
Глибока ніч виходила із ніш,
Складала зброю дня в стоги порталів.
Ноктюрни зір снували перший кіш
Безмежжям непобачених муралів.
ІІ
Дзвеніла тиша пізнім ліхтарем,
Зависши звуком відчуттів та хисту,
У ній маестро, свого серця трем,
Складав із нот між ліній у намисто.
Пр.:
До Бога линь та до людей, мелодіє життя,
Жалі душі знайди в солодких струнах.
Вклади у такт, оті сліди любові й каяття
Двох кольорів, загублених у рунах.
І не чекай на ту сльозу, бо може й не знайдеш
Не залишай її у порожнечі...
Неси тягар того дару́, що власним серцем жнеш
Допоки твої витримають плечі.
ІІІ
На білий аркуш, зораний слізьми,
Розсипалися чорно-білі перли...
Звучав талант!!!...,а з ним звучали й ми –
Душею висоти тонів завмерли...
Марія Дребіт
09.09.2023 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2023
автор: VIRUYU