*****
Палає сонце золоте
І ніжно зігріває.
Усім я серцем вірю в те,
Що, хай іще й триває,
Та скінчиться страшна війна
У нашім з вами кра́ю.
В цю світлу мить уся вона
Таки дійде́ до краю
І більше в нього вороття
Ніякого не буде
Повік. В нім мирнеє життя
Вік буде, як здобуде
Солодку перемогу він.
Йдемо ми всі невпинно
До неї, вставши із колін,
З’єднавшись воєдино.
Ми ж разом – сила та, яка
Страху не зна, не має.
Хай нині доля в нас важка.
Вона ж її здолає.
Ми нею ворогів усіх
Здолаємо навіки.
І литиметься світлий сміх,
А не сліз, крові ріки.
У цьому сумніву нема
У нас ані краплини,
А впевненість нас обійма
В те, що до Батьківщини
Мир прийде так, як і в серця.
Його лиш сонце вийде.
Війна ця дійде до кінця
І більше вже не прийде.
Ми в мирі житимемо вік,
А вороги лихії
Нас не займатимуть повік.
Минуть часи важкії.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2023
автор: Євген Ковальчук