Перша позолота, струшена на землю,
Зів’ялим листочком падає до ніг.
Барвистістю айстри додають ще хмелю,
Щоб душа у тілі не сприймала літ.
Щоб не рахувала втрати та здобутки,
Що печуть у грудях на різні лади.
Щоб не поспішала ставити печатки,
Доки має змогу зводити мости.
Щоби не збирала осіннє полюддя,
Віддавала тихо власні лиш борги.
Викинула в прірву із кишень все груддя,
З долею пустила за вітром торги.
Торги - несумісні в життєвому морі -
Із совістю й честю живеться зі сном,
Як заступить нічка з місяцем в дозорі,
Коли ясні зорі світять за вікном.
Ні, не все так легко по житті вдається,
Та Господь свій вибір кожному дає.
В голові тісниться, суперечність б’ється,
Мусиш твердо знати, з власним я, ти - є.
08.09.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2023
автор: Валентина Ланевич