Схилилась червона калина,
Поникла, у чорній вуалі,
Напроти береза ридала,
В похмурому вбранні печалі.
Велика є різниця в тому,
Життя за що власне віддати,
За рідну Батьківщину матір,
Чи вбивці злочинні накази.
Пече то ж серце однаково,
Калина з березою знають,
Душа розплавлене олово,
І землю слізьми заливають.
У безмовній скорботі стоять,
Немов, закарбовані в кризі,
Оборонця матуся в сльозах,
Та ж, біля могили убивці...
Й не спитала відтоді, правда,
Та куди ж сина відправляють?
Все сказала давно їй влада,
"Наши бабы еще нарожают!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2023
автор: liza Bird