Вони колись жахнуться від побаченого,
Коли спаде полуда із очей.
"Блідою міллю" стільки вже потрачено
Життів безцінних і речей,
І це реальність для ординської юрби!
Раби - вони! Завжди вони - раби!
Вони всліпу возвели в божество
Не першого представника пітьми,
Не одного, як видно це, його.
Раби - вони! Та не були рабами ми!
Серед рабів немає в нас рідні!
Як і немає миру на війні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2023
автор: Рунельо Вахейко