/до дня смерті Василя Стуса/
Цей велет думки не боявся смерті,
Він бачив скрізь отих живих мерців,
Які дивились грізно в душу жертви,
Самі боялись слів і олівців.
Він не мовчав – все чули стіни й грати,
Все міченим доносили гінці,
Не вмів поет словами торгувати
І не писав для нелюдів й людців.
Він вільним був у тій важкій неволі,
У нього правда була на лиці!
Незрозуміло завше вузькочолим
Чому народ обожнює митців.
Чому вони живуть в своїх творіннях
Й нащадкам світять їхні промінці,
І воскресають в пору Воскресіння
Так, як Ісус в терновому вінці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Шостацька Людмила