Україно, горя
Випила сповна
Ти, напевно, з моря.
Ще і ця війна.
Що ж, такая доля.
З нею ж ти борись,
Щоби ця недоля
Зникла. Не корись
Їй, а то страждати
Будеш цілий вік.
Слід її здолати
Повністю навік.
Сил усіх, що маєш
Ти, враз доклади.
Лиш тоді здолаєш,
Лиш тоді біди
Сеї* вже не буде.
Лиш тоді вона
До кінця прибуде.
Скінчиться війна,
Наче сніг, розтане,
Мов сірник, згорить.
Більш її не стане
В тую світлу мить.
Буде панувати
Світлий мир у нас.
До цієї дати
Лиш йде кожен з нас,
Борючись сміливо
Проти ворогів,
Щоб це сталось диво,
Як би і хотів
Кожен з нас. Цей прийде
Неймовірний час.
Сонце миру вийде
Скоро вже у нас.
*Сеї – заст. Цієї
Євген Ковальчук, 05. 09. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Євген Ковальчук