Ударилось сонце об обрій
й розбилось на друзки.
Триструнно озвалася домра
у темені згустка,
щоб ніч увімкнула ліхтарик
й світила у вікна—
а чи не ховаються хмари
у людських домівках.
Їх стільки— злічити не в змозі—
насілося нині.
Судилось довіку й небозі
буть в чорній хустині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: Valentyna_S