Любові серця мого
Матері Божій
і прпп великим Антонію і Феодосію
Печерським присвячується
Й як зникне дзеркало
«себе»!..
Бо втягували сонячне тепло
ну як шкафи —
або тонованеє скло…
то й віддається…
а висвіркне — у що є
у внутрішнє — у
«антискло» —…
Бо підійшли ви до шкафа й згадали:
«Слава Небу!
Що цей хоч трішки є земним…
А чим же пише?»
не бийтесь в дзеркало
ви в серці! — і піде зовсім інше!
прозрілий ангел! — хто б ви не були…
і щоб тут не було…
Дух — Він не плаче
та й не вломився б, — напролом!
Він — молиться…
ми пищимо в день Знань,
а що б — пізнать себе??
й чи є ми в списках…
Бо от!
прийшов би живописець
поставив би вас —
від себе вище
біля шкафа —
і свою руку вставив в своє серце!
й що то напише?
І — як би з вами діла шились?..
І от чернець-іконописець
і Світла руку вставив в своє серце!
і пише…
той — мав би вашу душу!..
цей —
може покаже
хіба оце
це, що від вас би
залишилось…
з усією глибиною Бога!
02.09.2023,
Свято прпп великих Антонія і Феодосія
Києво-Печерських!..
м. Київ,
другий Єрусалим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович