Я впав безсило дубом зрубаним,
я зсохся й загрубIв,
на пустирі я отупів
навіки втихомиреним пеньком.
Колись на мені серце виріза́ли
ножем зазубреним
і ви́різали моє власне серце заразо́м.
Тепер мені спокійно --
блискавками грози не лякають,
я вільний милуватись ними
вічно, досхочу.
Як добре, що засохле тіло
не оживає більше від дощу.
Якби я й далі ріс,
то вітром душу б розтерзало,
болячки й люди шрамами врізáлися в кору,
я б думав, що ніколи не помру.
Тепер я тільки й думаю,
як добре, що мене зрубали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: Мертвий дуб