Але ж як болить…
Я з останніх сил будую,
Те, чого нема,
Все проходить, та надія
Моя ще жива.
Але ж не гоїть,
Рану подорожник в полі.
Закипить сльоза,
Голос затремтить,
Серце тембр зловить.
Серце, зачекай..
Дай душі моїй віджити,
Сил уже нема,
Сил нема ось так любити,
Серце памʼятай…
Що усе болить…
Я із сил всіх будувала,
Те чого нема,
Все пройшло, і та надія
Більше не жива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2023
автор: Тетяна Рейне