Час не спотворює миті,
Не видозмінює форми:
Щастя із часом не гіркне
І не світлішає чорне;
Не притемняться чорне,
Не обіляється біле.
Ні, час не лікар – не гоїть:
Пилом притрушує…
Пилом...
Попелом днів календарних
Сійся!
Ой сійся-родися!
Тільки все марно…
Все марно,
Бо ні ячмінь, ні пшениця
Не проростуть…
Скільки жита?!
Рід колоситись не буде.
Чорне насіння у квітах.
Чорна розпука у грудях.
Квітки зімкнулося коло
Смерті в котлі Іловайська.
Ні!
Не пробачим ніколи!
Скільки б не сплинуло часу.
Скільки б не випало пилу,
Скільки б не вилилось солі!
Квіти на свіжих могилах
Ми не пробачим ніколи!
Янголів військо зібралось
З воїнів вільного роду –
Небо тримайте над нами,
Доки тримаємо спогад.
Попелом…
Попелом…
Пилом –
Дні календарні…
О, доле!
…не залікує!
…не зцілить!
Соняхи в чорному полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: Серафима Пант