Вставай, народе мій, з колін
І йди лише вперед.
До позитивних йди лиш змін,
Аби життя, мов мед,
Солодким завсігди* було,
А злу ввік не корись
І, щоби згинуло те зло,
Щосили з ним борись.
Я певен, переможеш ти
Його. Воно ж мине.
Ти спалиш з ним усі мости.
І щастя огорне
Тебе, мов матінка дитя.
Ти тільки не здавайсь
Злу, а борися до пуття,
Із сил усіх старайсь,
Хай як би важко не було.
Тоді здолаєш ти
Зло, що до тебе ж і прийшло.
Ти дійдеш до мети
Цієї світлої, немов
Те сонце, що блищить.
Позбудешся усіх оков,
Їх розірвавши вмить.
Не будуть тиснути вони,
Душити, як змія.
Мов сонце, що із вишини
До нас усіх сія,
Увесь сіятимеш і ти
Лиш щастям неземним,
Допоки будеш ти іти
Ще світом цим земним.
Настане цей прекрасний день,
Чудова цяя мить,
Народе мій. Борись лишень,
Й тобі поталанить.
*За́всігди - розм. Завжди
Євген Ковальчук, 01. 09. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: Євген Ковальчук