что мы произнесём кроме проклятия
на что мы способны кроме ненависти
каждый раз приближаясь к линии фронта
я хочу взять в руки автомат вместо микрофона
но я говорю себе – ты должен рассказать о них
я говорю себе – ты здесь один такой так делай что должен:
задавай дебильные вопросы
выжимай эмоцию высасывай человечность
создавай контент
пусть расскажут
как поскальзывались на вывернутых кишках
как из каски вытекал русский мозг
как все мы ржали когда она сказала –
это весь интеллект российской федерации который у нас есть в наличии
я замылю ваши лица
я прикрою очертания смерти
на фабрике цинизма и лжи
я стану за свой станок
дмитрий лазуткин
внук лётчика второй мировой
великой отечественной как оказалось – не последней
который в семь лет расспрашивал деда
убивал ли он людей своими бомбами
который в десять лет купил газету украинский националист
который в двадцать лет танцевал на рейве в майке сделано в ссср
но в тридцать – дрался с ментами
и в 2014-м тоже
хотел больше всего – развалить табло мусору в шлеме
я думаю сейчас – что нас всех объединяло
я думаю всё время - какими огнями сияла наша любовь
какими раскалёнными углями поджигала планету наша ярость
мы провалили свои экзамены так бодро
мы испортили свои биографии так игриво
и вот теперь
когда сатана будит моих детей среди ночи
я еду в бусе окрашенном в зелёный цвет
с такими же неадекватами как я
с такими не стыдно и умереть
ангелок из штаба сухопутных войск
какая-то неописуемо красивая девка в военной форме
разведчик с суровым лицом
это народ с плохим музыкальным вкусом
и чёткой гражданской позицией
высокие деревья нас поддерживают
тёплый асфальт нас подталкивает
неизвестность – встречает
так что будем внимательны
будем настойчивы
ведь ставки сделаны
ведь рулетка крутится
и работает камера
мы такие охуенные
что не можем проиграть
мы такие охуенные
что будем жить вечно
(Перевод с украинского)
ВУГЛЕДАР
що ми вимовимо окрім прокляття
на що ми здатні окрім ненависті
щоразу наближаючись до лінії фронту
я хочу взяти в руки автомат замість мікрофона
але кажу собі – ти маєш розповісти про них
я кажу собі – ти тут один такий то роби що мусиш:
став дебільні запитання
вичавлюй емоцію висмоктуй людяність
створюй контент
нехай розкажуть
як послизалися на вивернутих кишках
як з каски витікав російський мозок
як всі ми ржали коли вона казала –
це весь інтелект російської федерації який маємо у наявності
я замилю ваші обличчя
я прикрию обриси смерті
на фабриці брехні й цинізму
я стану за свій верстат
дмитро лазуткін
онук льотчика другої світової
великої вітчизняної як виявилося – не останньої
який у сім років розпитував діда
чи він вбивав людей своїми бомбами
який у десять років купив газету український націоналіст
який у двадцять років танцював на рейві у майці зроблено в срср
але у тридцять – бився з ментами
і у 2014-му також
хотів понад усе – розвалити табло мусору в шоломі
я думаю зараз – що нас усіх єднало
я думаю повсякчас – якими вогнями сяяла наша любов
якими жаринами запалювала планету наша лють
ми провалили свої іспити так бадьоро
ми зіпсували свої біографії так грайливо
і ось тепер
коли сатана будить моїх дітей серед ночі
я їду в бусі пофарбованому у зелений колір
з такими ж неадекватами як я
з такими – з якими не соромно й померти
ангелик зі штабу сухопутних військ
якась невимовно красива дівка у військовій формі
розвідник з суворим обличчям
цей народ з поганим музичним смаком
і чіткою громадянською позицією
високі дерева нас підтримують
теплий асфальт нас підштовхує
невідомість – зустрічає
тож будемо уважними
будемо наполегливими
бо ставки зроблено
бо крутиться рулетка
і працює камера
ми такі охуєнні
що не можемо програти
ми такі охуєнні
що будемо жити вічно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992387
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.08.2023
автор: Станислав Бельский