Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Якщо несподівана злива
Проллється над парком і подихом сильним
Повісить над серцем зневіру та морок -
В нас є парасолька. Одна. Наша спільна.
І мудрість. Бо нам вже під сорок.
Хоч барви тепер не такі вже й яскраві,
І кожного дня - все складніші завдання,
Сапфірові ночі, смарагдові трави
Зрадіють міцному коханню!
Єднання - це опір дощам безголосим.
Удвох, крізь неділі звичайні та вербні,
Приміряти старість... Повірити в осінь...
На парковій лавці. У серпні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський