Перестигле літо почуттів
Опада пелюстками троянд.
Вже останнім громом гуркотів
Серпень, розчинивши зорепад.
Ще в душі незбираний врожай
Мерехтить світанками надій.
А грушево-яблуневий рай
Пахне медом заблукалих мрій.
Ще до сонця тягнеться єство,
Хоч тумани стеляться рядном.
І ріки життєвої тепло
ВІдтече розмірено руслом.
Зазирає осінь у вікно.
Чорнобривців сяє оксамит.
А років настояне вино
В келихах осінніх забринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Тамара Шкіндер