Перлами ясни́ми виграє трава,
Небо сяє, наче зоряний сапфір,
Я світанками вимірюю життя,
П’ю красу нового дня до перших зір.
А блакить щодня сіяє в вишині,
Самоцвітами виблискує роса,
Аж співає серце й пишуться вірші, –
Це душі джерельна тиха течія.
Листям сад старий задумливо шумить,
В тиші чути чарівні його думки,
Тихий ангел в мене за плечем сидить,
Радить мрії формувати у рядки.
Зранку ро́си – сонце цілий день пече,
Котить по блакиті золотистий диск,
І на денці серця осідає щем…
Тихий ангел каже: «долі посміхнись».
Я повинна бути сильною щодня…
Боже, за скупу сльозу мене прости!
Ангеле мій добрий, нас не покидай,
Стежкою до щастя й миру проведи!
02.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2023
автор: Martsin Slavo