Клубками котиться туман,
Вплітає в літо сиві коси.
Я все ж не вірю, це - обман,
Це налякали літо грози.
Від чого ж літо посивіло,
Невже пора йти спочивать?
Так красуватись ще хотіло,
Ще молодим себе вбачать.
Давно вже скошені покоси,
Чомусь гнітить так тиша ця.
Все це їй радість не приносить.
Чомусь змарніла ти з лиця?
Закон життя не переробиш,
Й тобі прийде колись кінець.
Красу свою колись й ти згубиш,
Піде колись все нанівець.
Дощами змиється рясними,
Що милувало колись всіх.
Та літо знов колись цвістиме...
Радіти будуть, та не всі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2023
автор: Cнежана