Була колись із дерева вона,
Проста на вигляд й зовсім непримітна.
Але тепер уже її сестра
В сталь нержавіючу убралась й алюміній.
Або ж із срібла сукню одягла
І золотою може бути навіть.
Як сувенір красується стара,
У візерунках вся як в вишиванці.
На неї попит у туристів зарубіжних,
Її придбати в магазинах можна
Давню-прадавню річ цю українську,
А називається вона так просто...( ложка).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський