В основу картини зубо́жіння світу
Зубо́жілість душ полягла.
Я знову прощаюсь з улюбленим літом,
Торкаючись ніжно стебла́
Рожевої мальви з пурпурним відтінком...
А час швидкоплинний... авжеж,
В солодкій знемозі впадуть на долівку
Думки́, що дісталися веж.
Один надає перевагу прогнозу,
А інший стає супроти́.
То як не зубо́жіти, мло́стячи розум..?
На же́бри то як не зійти*..?
20.08.2023
*зійти́ на же́бри - опуститися до вбогості
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: Олена Студникова